Здрастє, я Tarasius. Це мій бложик.

Особисті думки, нариси, проекти та коротко про мене

Обрáзи бувають різні

Микита жив спокіним розміреним життям: мав добре оплачувану роботу, красиву розумну дівчину, з якою вони жили разом приміському коттеджному містечку.  Дні проходили один за одним, майже непомітно, за рідкими виключеннями схожі один на одного – друзів небагато і всі зайняті своїми справами, на роботі занудне начальство і так само нецікаві задачі.

Коли з роботою щось не виходило, або просто потрібно було розслабитись, Микита сідав на своє робоче місце і спрямовував свій погляд на рамку з фото його доньки, 5-річної Злати, результату його раннього і, як водиться в таких випадках, невдалого шлюбу. Дивлячись на фото, Микита уявляв як катає її на санках, грає в перестрілку водними пістолетами на пляжі, чи просто читає їй щось цікаве і пізнавальне. Після цього ставало легше.

Проблемою було те, що його колишня дружина не горіла бажанням щоб Злата проводила час із татом. Але суди, опікунські ради, та й залежність від аліментів робили свою справу та інколи, хоч і дуже рідко, Микита виборював право провести кілька годин наодинці з донькою.Так було і цього разу. Микиті не вдавалось забрати Злату до себе вже з пів року, але накінець вийшло. Вони збирали ягоди в лісі неподалік від його будинку. Розмова йшла про місцеві рослини та жителів лісу. Потім Злата задумалась на хвилину, і задала питання, на яке Микита готувався колись дати відповідь, але ж не так скоро:

–  Тату, а чому ві з мамою розійшлись?

Ось так. Дівчинка завжди виділялась розвиненою смекалкою зпоміж ровесників. Довелось щось відповідати.

– Розумієш, Златко, інколи так трапляється коли двоє людей не можуть більше дружити, та й жити разом. Їм краще бути окремо, ніж разом і сваритись весь час. Це от як ти з Максимкою їз дитячого садочка, про якого ти мені розказувала. Коли ви граєтесь разом, ви починаєте сперечатись, тому що кожен грає не так як хоче інший. А коли окремо чи з іншими дітками, то все добре.

– Я зрозуміла. Це коли я хочу щоб лялька Люська була мамою, а плюшеві зайчики – її дітками. А він хоче щоб Люська була Годзілою, а зайчики – танками.

– Правильно. – Микита посміхнувся.

– Але мама ще казала що ти її ображаєш.

Тут треба було добре подумати, перш ніж відповідати. Адже Микита не міг розповісти щось негативне про свою колишню дружину. Він вважав це нечесним по відношенню до дитини. Мати для неї має бути взірцем, не дивлячись на проблеми у стосунках з колишнім чоловіком. З тим же Злата й сама бачила, що щось не співпадає, адже вона ніколи не бачила, щоб тато когось ображав чи з кимось сварився. Напевно саме ці розбіжності й надихнули її на таку розмову. Тому треба було відповісти гідно, не втративши імідж в очах дитини.

– Давай я поясню на прикладі. Маленька дівчинка дуже любить йогурти. Одного разу вона так сильно хотіла йогурт, який позавчора вони купили в магазині, а мама не дала його, та ще й викинула. Насправді йогурт просто зіпсувався і якби маленька дівчинка його зкуштувала, в неї розболівся б животик. Але вона того не розуміє, тому й образилась на маму за те, що та їй не дала такого смачного йогурта. От і мені довелось піти, щоб твоїй мамі було краще. А вона досі ображається, не розуміючи цього.

Далі вони йшли мовчки. Впродовж діалогу кошики були наповнені з горою чорницею. Половину вони зпакували Златі додому, а більшу частку другої половини з’їли зі сметаною та цукром повернувшись до будинку.

Наступного разу Микита зміг забрати Злату до себе через два тижні. А потім ще через один. І ще…

Сподобалось? Поділися з друзями!

Позначки:,

Категорія: Література і Особисте. Автор: tarasius. Опубліковано 19 лютого 2013р. в 16:32.

Прокоментуй!



Прокоментуй!


Залишити коментар